Узунджабурч (Діокаісарея): храм Зевса Олби та забуте святе місто Кілікії
У горах Тавра, за 70 кілометрів на північ від Мерсіна, на висоті близько 1200 метрів над рівнем моря, лежать руїни одного з найатмосферніших античних міст Туреччини — Узунчабурч, відомого в античності як Діокесарія (Diokaisareia). Його серце — храм Зевса Олба III століття до н. е., один із найдавніших коринфських храмів світу. Навколо — міські стіни, монументальні ворота, базиліка, гробниці, римський театр і самотня висока вежа, що дала цьому місцю сучасну турецьку назву «Узунчабурч» — «висока вежа». Тиша гірських лісів, розріджене повітря і ясне анатолійське небо перетворюють візит сюди на одне з найбільш медитативних археологічних переживань Туреччини.
Історія
Найдавніша фаза поселення пов'язана з теократичною державою Олба, заснованою, за переказами, ще у II тисячолітті до н. е. нащадками легендарного троянського жерця Аякса (Aias), сина Тевкра. Держава управлялася династією спадкових жерців-царів, які носили ім'я Тевкр або Аякс і поклонялися насамперед Зевсу Олбі (Zeus Olbios). Олба контролювала гірські райони Кілікії Трахеї (Cilicia Tracheia) і тримала в підпорядкуванні прибережні міста.
Сам Узунцабурч — це священне місто (hieron) Олби, розташоване за кілька кілометрів від власне столиці Олби (сучасне село Ура). На рубежі IV–III століть до н. е. тут було збудовано чудовий храм Зевса — один із перших в історії, зведений у коринфському ордері. Авторство приписують одному з ранніх майстрів елліністичної архітектури; деякі дослідники пов'язують задум із Селевком I Нікатором.
У римський період місто було перейменовано на Diokaisareia («місто Зевса-цезаря») на честь імператорського культу і отримало статус поліса. Це був час його максимального розквіту — I–III ст. н. е., коли були збудовані міські стіни, монументальні ворота, базиліка, фонтан-німфей та численні гробниці. У візантійську епоху храм Зевса було переобладнано під християнську базиліку, а саме місто стало єпископством.
Після арабських набігів VII–IX століть і зміщення торгових шляхів місто занепало і поступово було покинуте. Місцевість увійшла до складу імперії Селевкідів, Вірменського царства Кілікії, потім — Османської імперії. Сучасне село Узунцабурч (Uzuncaburç) утворилося поруч із руїнами і довгий час існувало як невелике сільське поселення.
Систематичні археологічні роботи розпочалися на початку XX століття; німецькі, австрійські та турецькі експедиції досліджували храм і місто. Узунцабурч включений до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 2014 року).
Архітектура та що подивитися
Храм Зевса Олба
Головний скарб Узунцабурча — храм Зевса Олба, побудований на початку III століття до н. е. (близько 295–280 рр. до н. е.). Це один із найстаріших відомих коринфських храмів світу — поряд із храмом Аполлона в Басах і циклопічними храмами Афін. Розміри платформи — близько 21 × 40 метрів; колись будівля була оточена перистилем із 30 коринфських колон (6 × 12), з яких сьогодні збереглося близько половини — висотою близько 10 метрів. На капітелях простежується рання форма коринфського ордера з відносно простою акантовою рослинністю.
У V–VI століттях н. е. внутрішній простір храму було перебудовано під християнську базиліку: додано апсиду, нартекс, змінено планування целли. Це рідкісний приклад античного храму, який продовжував служити релігійним центром протягом майже тисячоліття — спочатку язичницьким, потім християнським.
Висока вежа (Uzuncaburç)
За кілька сотень метрів на північ від храму стоїть знаменита «висока вежа» — п'ятиповерхова елліністична військово-сторожова вежа висотою близько 22 метрів. Це одна з найкраще збережених веж свого типу на території Туреччини. Саме вона й дала сучасному селу ім'я Узунчабурч («висока вежа»). З верхнього ярусу (внутрішні сходи частково збереглися) відкривається панорамний вид на гори Тавра.
Монументальні ворота
Північно-східні ворота міста (II ст. н. е.) — одна з найефектніших пам'яток Узунджабурча. Це арочний пропилон у формі тріумфальної арки, фланкований коринфськими колонами та прикрашений скульптурним карнизом. Ворота позначають початок головної міської вулиці.
Міська стіна та вулиці
Збереглися значні ділянки міської стіни елліністичного та римського періодів, орієнтовані за сіткою регулярного плану. Головна вулиця (cardo) веде від північних воріт до храму Зевса; уздовж неї — фрагменти колонад, фонтан-німфей, залишки громадських будівель.
Театр і базиліка
Невеликий римський театр (II ст. н. е.) висічений у схилі пагорба, розрахований приблизно на 2 500 глядачів. Збереглися яруси caveá та фрагменти scaenae frons. Візантійська базиліка (V–VI ст.) розташована трохи осторонь від храму Зевса.
Гробниці та некрополі
Навколо міста та в околицях розташовані численні римські та елліністичні гробниці — висічені в скелях, монументальні мавзолеї у формі храмів та масивні саркофаги. Один із найвідоміших — мавзолей із двома фронтонами в елліністичному стилі, розташований на дорозі до храму.
Цікаві факти
- Храм Зевса в Узунцабурчі — один із найдавніших коринфських периптерів світу; його будівництво припало на епоху, коли коринфський ордер тільки формувався як самостійна система.
- Місто Олба, столиця однойменної держави, розташоване всього в 4 км на південний схід від Узунчабурча (у селі Ура) і було пов'язане з ним священною дорогою.
- Жерці-царі Олби носили грецькі імена Тевкр і Аякс протягом кількох століть — вкрай рідкісна в античному світі форма спадкового теократичного правління.
- У римському переписі Узунцабурч згадується як Diokaisareia — «місто Зевса-цезаря», що відображає синкретичне злиття культу Зевса Олби та культу імператора.
- Узунцабурч входить до попереднього списку ЮНЕСКО (з 2014 року) і активно досліджується турецькими та іноземними археологічними місіями.
Як дістатися
Узунцабурч розташований у районі Сіліфке провінції Мерсін, у горах Таврського хребта, приблизно за 30 км на північ від прибережного міста Сіліфке та за 70 км на захід від центру Мерсіна. Дорога пролягає серпантином, піднімаючись від рівня моря до 1200 метрів — це пригода сама по собі, з чудовими краєвидами.
На автомобілі від Сіліфке до Узунцабурча — близько 45 хвилин (30 км). Від Мерсіна — близько 1,5 години (90 км). Найзручніше орендувати машину; громадський транспорт у горах нерегулярний — долмуші з Сіліфке ходять кілька разів на день, розклад краще уточнити заздалегідь.
Найближчі аеропорти — Adana Şakirpaşa (ADA, 200 км) і Hatay (HTY, 270 км). З Adana або Mersin курсують регулярні автобуси до Silifke (1,5–2 години), звідти — місцевий транспорт або таксі.
Поради мандрівникові
Uzuncaburç — відкритий археологічний парк, доступний цілий рік. Вхід платний, але недорогий; працює з 8::30 до 17::00у (взимку) або до 19::00у (влітку). Перед поїздкою уточніть години роботи — у високий сезон вони можуть бути продовжені.
Найкращий час для візиту — пізня весна та осінь (квітень–червень, вересень–жовтень). Влітку в горах прохолодніше, ніж на узбережжі, але вдень сонце сильне. Взимку трапляються снігопади; дорога часом стає небезпечною. Візьміть зручне взуття — на території багато каменів і нерівного рельєфу, для підйому на вежу — хороше зчеплення підошви.
На території немає кафе, магазинів або туалетів на професійному рівні; у селі є кілька невеликих закусочних і чайних. Беріть із собою воду та перекус. Для серйозного огляду виділіть 2–3 години: храм Зевса, вежа, ворота, мавзолеї та краєвиди займуть саме стільки.
Зручно поєднати візит із поїздкою по серпантинній дорозі через гори Тавра, зупинкою в Olba (Ura) для огляду залишків античної столиці та спуском до узбережжя із заїздом у Silifke (фортеця, палац Selçuk Han). Сіліфке історично пов'язане із загибеллю імператора Фрідріха I Барбаросси, який потонув у річці Göksu в 1190 році.
На фотографів чекає справжнє свято: храм Зевса в коринфських колонах на тлі соснових лісів і анатолійського неба — один з наймальовничіших античних краєвидів Туреччини. Найкраще світло — вранці та в перші години після сходу, коли тепле сонце ковзає по західному фасаду храму.